У перекладі з грецької слово оксиморон означає дотепна дурість.
Наголос у слові оксиморон потрібно робити на другому складі, а не на останньому. Хоча, в українському розмовному частіше зустрічається варіант, коли наголос падає саме на останній склад.
В англійській, німецькій,українській та деяких інших мовах цей термін звучить як оксиморон (oxymoron).
В деяких мовах прийнято говорити “оксюморон”.
Визначення – що таке оксиморон
У лінгвістичному значенні оксюморон – це риторична фігура (фігура мови), що є навмисним (нарочитим) поєднанням антонімічних (тобто протилежних за змістом, контрастних) понять, що створює несподівану смислову єдність.
Такий прийом емоційно посилює ефект від словосполучення, фрази.
Пам’ятайте, у “Міміно” герой, коли йому запропонували сісти, відповідає: “Дякую, я пішки постою”. Або прочитала в одному романі: “біг, ледве перебираючи ногами”.
За визначенням літературознавця Б.В. Томашевського:
«Оксюморон – епітет, що суперечить визначеному: пекучий холод, солодка гіркота тощо. Щоб оксюморон був осмислений, необхідно щоб слова, його складові, були вжиті в переносному значенні».
Оксиморон близький до парадоксу (Р. Майєр), його протилежністю є тавтологія.
Окремий випадок оксиморона утворює фігура “contradictio in adjecto” – “суперечність у визначенні”, тобто поєднання іменника з контрастним за змістом прикметником, наприклад, назва статті “Чорне сонце Африки”. Чорне сонце – оксюморон.
Оксюморонами є назва “Могутня купка” та свята “старий Новий рік”.
Перелічу кілька прикладів оксиморонів у літературі та кіно:
– назв творів:
назва збірки Василя Стуса «Веселий цвинтар», “Звичайне диво” Григорія Горіна, “Нестерпна легкість буття” Мілана Кундери, стрічка спільного виробництва США та Британії «Із широко заплющеними очима»
– з віршів:
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням поговорю.
Л. Костенко
рядки з “Фуги смерті” єврейського німецькомовного (дуже романтичного) поета Пауля Целана (переклад Ольги Седакової):
“Чорне молоко світанку.
ми п’ємо його вечорами
ми п’ємо його опівдні та вранці
ми п’ємо його вночі п’ємо та п’ємо
ми риємо могилу в повітряному просторі, там тісно не буде…”
Оксюморонами є такі жанрові позначення, як “трагічна комедія”, “роман у віршах”, “повість у віршах”, “вірші у прозі”.
Оксюморони в цитатах:
Цю цитату Джорджа Оруелла зустрічала німецькою мовою:
Війна – це мир, свобода є рабство, невігластво – сила.
У Овідія в “Метаморфозах”: “inopem me copia fecit” – Це багатство зробило мене бідним.
Шекспір писав, що “розлучення – це таке солодке горе”.
Н. Рєпін та Є. Рєпіна наводять приклади з економічної лексики, успішно вбитих у нашу свідомість:
1. Громадська власність – поєднання двох взаємовиключних одне одного слів: громадська свідчить про спільність, нерозділеність, а власність – на відокремлення, відділення. Інститут суспільної власності – це інститут нерозчленованої відокремленості чи нероздільної окремості. Цей оксиморон створює у багатьох людей ілюзорне почуття господаря, власника величезних експропрійованих багатств.
2. Бездокументні цінні папери. У Цивільному кодексі України цінний папір проголошується документом. Таким чином, бездокументарний цінний папір є бездокументним документом.
3. Широко поширений вираз “невиплачена заробітна плата”. Що це: плата чи не плата? Грошей не дають, але мільйони людей поводяться так, наче це платня.
Кандидат психологічних наук, арт-терапевт Є. Коротченко досліджує візуальні оксиморони
Один із прикладів такого оксюморону – картина Ф. Гойї “Літня жінка, що дивиться в дзеркало”.
Художник створив виразний, гострий та лаконічний образ літньої жінки з яскравим макіяжем, характерними кокетливими жестами та мімікою.
Одяг, аксесуари, зачіска – все це не поєднується з виразом обличчя та віком. Гротескове перебільшення не залишається непоміченим для глядача: такий портрет сприймається, з одного боку, як глибоко психологічний, з іншого, як гумористичний.
Головна умова оксиморону – внутрішнє протиріччя має мати навмисний характер.
Тому стійкі словосполучення – біла ворона, бездонна бочка тощо – це не оксюморони. У лінгвістиці їм є інша назва – катахреза.
Катахреза –
стилістична помилка, неправильне або незвичайне вживання зслів з несумісними буквальними лексичними значеннями.
Наприклад, “більша половина”, “безбарвне чорнило”, “мужня жінка”, “пластикова склянка”.
Чоботи у всмятку – це не оксюморон, як пишуть скрізь: між словами чоботи і всмятку немає внутрішньої суперечності. Їх з’єднання – безглуздя, тобто “чоботи у всмятку” – це катахріза.
Оксиморони, приклади
Для всіх місць не вистачить:
Ангели пекла.
Віртуальна реальність.
Тиша, що дзвиніть у вухах.
Красномовне мовчання.
Народна олігархія (У. Еко).
Неочевидне очевидне (unsichtbar sichtbar – Гете “Фауст”).
Ненависне кохання.
Новаторські традиції (У. Еко).
Оригінальна копія.
Правдива брехня.
Умисна помилка.
Радість страждання (А. Фет).
Бедняк, що розорився, (М. Жванецький).
Спартанська сибаритика (У. Еко).
Стара новина.
Урбаністика кочових племен (У. Еко).
Чесний злодій (дуже багатоликий образ – від Юрія Деточкіна до “блакитного злодюжки” Альхена у І. Ільфа та Є. Петрова).
Оксюморони можна легко вигадувати самим.
Оксюморони можна легко вигадувати самим.Тільки вживати їх у промові потрібно дуже обережно: щоб вас правильно зрозуміли. Інакше це вже буде оксюморон у прямому значенні слова. Дурністю.
Вживання оксюморонів – це один із способів побудови фантастичних світів, вільних від деяких правил, обов’язкових для нашого світу.
Оксюморони гарні як засіб для привернення уваги.
Протиставленням смислів вони можуть приголомшувати, вражати, викликати несподівані асоціації, смішити. Але до цього протиставлення потрібно ставитися не більше як до фантазії, що хвилює уяву. Ці фантазії не можна вважати реальністю, інакше, керуючись вигадкою, можна не вписатися і боляче вдаритися про несхожу на нього дійсність.
Н. Рєпін, Є. Рєпіна.
P. S.
Кілька років тому, читаючи замітку про якогось поета (не пам’ятаю ім’я), дуже здивувалася фразі з його вірша: “Біліє чорнотою бузковий жовток”. Це не оксюморон. Це маячня. Порожній набір слів. Хоча хтось зі мною, можливо, й не погодиться.
Ваша Мілена Апт, Libelle