Блаженний, хто нічого не чекає… Бо його ніколи не спіткає розчарування.
Так писав Бенджамін Франклін.
Ось точно. Постійно в цьому переконуюсь.
Я сама весь час наступаю на ці граблі, тому мені дуже сподобалися роздуми про те, яким би було наше життя…
Якби ми нічого ні від кого не очікували
Стаття директора Харківської філії Всесвітнього Духовного Університету О. В. Пушкарьової (журнал “Психологія для всіх”. – 2011. – №9. – С. 46-47).
Наводжу з деякими скороченнями та спрощеннями.
Ваша Мілена Апт, Libelle.
* * *
На перший погляд, така постановка питання нереальна, оскільки кожний день наповнений безліччю маленьких, а часом і великих очікувань. Адже це добре – мати очікування… чи ні?
Очікування щодо інших людей, світу, себе – всі вони здаються цілком природними. Батьки чекають чогось великого від своїх дітей, начальники – від підлеглих, уболівальники – від спортсменів.
Проте, ми знаємо, що одного прекрасного дня ці очікування не виповняться, і у нас буде відчуття, що нас підвели. Дехто переживає через це так, ніби руйнується весь світ.
Чому ж добробут нашого внутрішнього світу виявляється залежно від того, що відбувається у зовнішньому світі, і що роблять інші?
Можливо, краще взагалі не мати жодних очікувань?
Тоді ми, можливо, уникли б розчарувань. Звільнившись від очікувань, ми перестали б жити лише заради результату в майбутньому, ми більше жили б у сьогоденні. Не маючи очікувань щодо інших і самих себе, ми були б вільні від напруженості. І якби нам вдалося звільнитися від усіх очікувань, ми були б більш відкритими для того, що відбувається, і реагували б на все більш розумно.
Чи можна відокремити своє щастя від своїх очікувань?
Здається, це буде кроком уперед. У взаєминах можна налаштувати себе так: “Я чекаю, що ви добре працюватимете, я чекаю, що ви приходите вчасно… Але якщо ні, то нічого страшного: адже моє щастя не залежить від цього”.
Отже, якщо очікування не виправдовуються, ми не страждаємо. Це дозволяє нам вникнути в ситуацію і розібратися, чому все сталося всупереч нашим очікуванням. Виникає бажання зрозуміти іншого, замість звинувачувати його.
Це не так легко зробити, якщо ми занурені у почуття смутку та розчарування тому, що нас підвели.
Треба зрозуміти одне: коли ваші очікування не виправдовуються, це не хтось підводить вас, це ви самі підводите себе!
Найчастіше, коли ми використовуємо слово “очікування”, насправді ми маємо на увазі бажання.
Коли ми очікуємо, можна сказати, що ми хочемо. І якщо наше щастя цілком і повністю залежить від виконання наших бажань, ми мимоволі мчимо життям, як на американських гірках – то вгору, то вниз.
Ми хочемо, щоб інші зробили нас щасливими, що їм у принципі ніколи не вдасться. Тільки ми можемо зробити себе щасливими. Але поки ми вважаємо, що інша людина має виконувати це завдання саме так, як нам хочеться, поки ми вважаємо, що поїзди повинні приходити точно за розкладом, поки ми вважаємо, що завжди має перемагати саме наша команда – ми продовжуватимемо приносити своє щастя в жертву очікуванням, які ніколи не виконуватимуться саме так, як нам хочеться.
Можливо, найзагальніша помилка всіх наших відносин – це очікування поваги. Ми думаємо, що принаймні на це ми маємо повне право. Тим не менш, ми розуміємо, що не всі здатні постійно виявляти іншим повагу з різних особистих причин, відомих тільки їм. Іноді ми помічаємо і за собою, що ми не виявляємо поваги до інших – за власними внутрішніми причинами.
Очікування можуть бути корисними
Очікування можуть бути кориснимиЧекати найкращого від когось – означає дивитися на нього таким поглядом: “він неодмінно зробить все, що в його силах”.
Створити таке ставлення означає передати його іншій людині, що саме по собі заряджає енергією і надихає. Це працює і щодо нас самих.
Коли ви очікуєте найкращого від своєї дитини чи від своїх підлеглих, ви дивіться на них позитивним, піднесеним поглядом, який вони відчувають навіть на відстані.
А коли вони бачать, що ви не засмучуєтеся і не втрачаєте свого щастя, якщо у них щось не виходить, вони продовжують відчувати вашу підтримку. Ваша щира турбота про них все одно надає їм сили.
Ви перестаєте “транслювати” їм, що вони відповідальні за ваше щастя. Вони перестають відчувати тиск ваших очікувань.
Ваша обмежена турбота про своє щастя більше не демобілізує їх. Вони не бояться вашої “емоційної реакції”, якщо у них не вийде дотягнутися до зірок у певний термін!