Мерехлюндія це що таке?
Мерехлюндія – це нежить і соплі в душі, млявість тіла та думок. Зневіра, туга, нудьга, апатія, поганий настрій, неминучий смуток і незрозумілий сум.
Ось як багато всього. Але хорошого від цього багато – мало.
Це майже як меланхолія.
Але якщо “меланхолія” – це томно-піднесений смуток, то слово мерехлюндія має іронічний відтінок.
З погляду психології найближчий синонім – нудьга. Або сплін. Є таке слово, яке нині застаріло.
Тобто, це не хвороба, яка називається депресія. Справжня депресія – це серйозне захворювання, яке лікується медикаментозно та психотерапією.
А мерехлюндія викликана більше зовнішніми факторами, що переходять у поведінкові особливості, коли не хочеться нічого, навіть вставати з ліжка вранці.
Мерехлюндію вигадав Антон Павлович Чехов, український письменник. Чому український?
Бабуся його була українкою, а сам він себе називав “малоросом” (згадайте, на хвилиночку, кого тоді цим словом називали) і в дитинстві Чехов говорив “малоросійською мовою”.
Іншому класику таке слово і на думку не спало б. Лермонтову ось не спало, наприклад, хоча його Печорін тільки й робив, що мерехлюндів.
А Чехов – доктор і письменник – розумівся і на особливостях самокопань людини, і на словах.
Ось і народилася мерехлюндія.
Слово зустрічається у багатьох творах письменника
А вперше вжито у драмі «Три сестри».
Її головні героїні якої – Маша, Ольга та Ірина – нудилися в губернській глушині, знемагали від нудьги і неробства, замість того, щоб працювати. Одна із сестер так і говорила – працювати треба!
Тому вони рвалися до Москви, думаючи, що там все буде інакше.
Критикам неологізм Чехова категорично не сподобався
Вони називали його бур’яном, вважали неблагозвучним.
Але слово міцно увійшло до розмовної практики.
І найцікавіше – дуже сподобалося перекладачам іноземних романів.
Забавно, коли читаєш, що сер Джон другий день поспіль страждав на мерехлюндію.
Якщо є мерехлюндия, то є і мерехлюндики.
Мерехлюндик – той самий меланхолік. Усередині нього все неясно, все не так.
Усередині нього завжди дощ, але десь забута парасолька і немає плаща.
А як назвати жінку, яка мерехлюндить? Виходить, мерехлюндичка. Або мерехлюндиця. Треба ж тут би плакати, а весело! Ви ж певно зрозміли, що це я жартома)
Ваша Мілена Апт, Libelle.