Коли дивишся піратські фільми, створюється таке враження, що пірати живуть поза всякими правилами і загрузли в розгульному житті.
До речі, пірати були різні. Ви напевно чули слова корсари та флібустьєри – вони вживаються частіше.
А були ще капери, форбани, приватири. Про те, чим відрізняються ці терміни – розповім наприкінці цієї статті.
Мій образ пірата з дитинства – трикутник із зображенням мертвої голови, одноокий, борода, сережки у вусі, папуга на плечі, кістяна нога.
Які закони можуть бути написані таким типом?
Проте кодекс честі у піратів був
Причому на кожному кораблі – свій, але всі вони були дуже схожі. Кожен із моряків ставив свій підпис під угодою, яка укладалася між усіма членами команди.
Так він зобов’язався дотримуватися Кодексу честі. Не робив цього лише лікар.
Жінкам дозволено було ставати піратками тільки в тому випадку, якщо вони не поступалися чоловікам у рішучості, сміливості та силі волі.
Отже, в дорогу хвилями піратської етики!
1. Азартні ігри (гра в карти або кістки) на гроші заборонялися.
2. Боцман. Завідував технічним станом корабля і керував командою.
3. Веселий Роджер. Тільки пірат мав право торкатися Веселого Роджера. Якщо людина, не будучи піратом, торкнулася прапора, її потрібно було обов’язково провчити за це.
4. Крадіжка. Каралось. Злодій висаджувався на безлюдний острів із пляшкою рому та зарядженим пістолетом.
5. Частка у здобичі.
Кожен член команди повинен був зробити свій внесок у загальний добуток і потім мав право брати участь у її поділі. Хто намагався приховати частину захопленого, того висаджували на безлюдному острові. Я так думаю, в золоту еру піратства безлюдні острови були перенаселені: якщо зробити щось не так – одразу на безлюдний острів бідолаху!
6. Будинок. Для пірата існував лише один будинок – піратський корабель.
7. Бійки. На кораблі заборонялися, на березі – бийся, скільки хочеш.
8. Дуелі. Як і бійки могли відбуватися тільки на березі
9. Жінки. Зло. Гірше пробоїни. Жінкам на кораблі перебувати було не можна. Той, хто насмілювався провести на борт жінку, прирікав себе на смерть.
10. Життя пірата. Безперервний ланцюг битв.
11. Закон. Пірати – вільні люди, які живуть за Кодексом піратської честі. Будь-який інший закон закінчується на вістрях піратських ножів.
12. Ім’я. Кожен справжній пірат повинен пишатися своїм гучним ім’ям.
13. Канонір. Відповідав за справність гармат, їхню готовність до стрілянини, а також власноруч командував їх наведенням під час бою.
14. Капітан.
14. Капітан.14.1. Капітаном обирався найдосвідченіший і сміливіший член команди.
14.2. Капітан ніде ніколи не мав права бути останнім.
14.3. Якщо капітан виявляв боягузтво чи жорстокість стосовно своєї команди, пірати могли підняти бунт і викинути капітана за борт, або висадити на безлюдний острів.
15. Квартмайстер. Відповідальність за стан судна.
16. Покарання за непокору. Зазвичай, пірату, який завинив, надягали на ноги кайдани, або ж задавали йому хорошої прочуханки. Більш серйозні злочини каралися смертю. Або безлюдний острівець, пам’ятаєте)))?
17. Нецензурні вирази. Заборонялося використовувати на кораблі нецензурні вирази.
18.Зразок наслідування. Для пірата існував лише один зразок наслідування – його великі попередники.
19. Вогні. Вогні та свічки гасилися о восьмій годині вечора. Якщо комусь закортіло продовжити пити спиртне, то він мав робити це лише на верхній палубі.
20. Зброя. Пістолети, шаблі та решта зброї мали утримуватися в чистоті та повній готовності.
21. Перший помічник капітана. Виконував капітанські обов’язки під час його відсутності.
22. Пірат. Основний осередок команди. Свобода, веселе життя, зневага до смерті – основні принципи піратської філософії.
23. Підвищення в званні. Коли пірат проходив певну кількість битв, набував необхідний досвід та навички, він отримував підвищеня в званні, згідно з Піратським рангом.
24. Підпорядкування. Кожен пірат повинен був підкорятися вищим за рангом.
25. Втрата руки або ноги.
Втрата руки по лікоть компенсувалася 400 дукатами, до плеча – компенсація збільшувалася вдвічі;
– ноги по коліно – виплачували 400 дукатів із загальної здобичі, втрата всієї ноги – сума збільшувалася вдвічі.
26. Злочини. Найстрашніші злочини для справжнього пірата – це зрада та боягузливість.
27. Ризик. Пірат мав завжди готовий ризикувати своїм життям.
28. Сім’я. Для пірата існувала лише одна родина – Піратське братство.
29. Слово пірата – міцніше сталі.
30. Боягузтво в бою. Каралася. Кожен пірат мав бути відчайдушним та сміливим.
31.Чорна мітка.
Знак покарання, тавро на репутації пірата за недотримання кодексу:
– 1 чорна мітка: заборона на участь у битвах на 3 дні;
– 2 чорні мітки: пониження в званні;
– 3 чорні мітки: висадка на безлюдному острові з пляшкою рому, прісної води та зарядженим пістолетом на тиждень;
– 4 чорні мітки: смертна кара одним із перевірених піратських способів, залежно від серйозності порушень.
Хто такі флібустьєри
(або чому піратство має так багато назв)
Не можна було зібратися натовпом бандитів і просто відібрати в когось корабель. І назвати себе піратами.
Адже моря – це завжди сфера впливу та нескінченні суперечки за володіння територіями.
Тому піратством промишляли там, де боротьба за моря велася між державами та світами. Наприклад, за Кариби билися Іспанія, Англія та Франція. А за Середземномор’я – мусульманський світ проти християнського.
Практично скрізь пірати мали договірняки з владою. І влада використовувала морських розбійників для примусу противників, шантажу, підкупу та інших непристойних дій.
Капери (лат сapire – захоплювати) мали “каперське свідоцтво”, яке забороняло їм грабувати суда держави, яка видала це свідчення. Але заохочувало пограбування кораблів ворога. Це слово вживалося переважно у країнах Балтії.
А таку ж братію, що промишляла в Середземноморському регіоні, назвали корсарами (лат cursus – плавання).
Флібустьєри (старогольїзьке vributeur – розбійник з великої дороги) – це авантюристи, які орудували в Карибському морі. Причому нерідко з потурання (заплющування очей на те, що відбувається) влади Англії та Франції. Флібустьєри віддавали перевагу невеликим шлюпам або бригам, з командою в 25-30 осіб. Їх перевагою було відмінне знання навігації та підводних течій, управління вітрилами. Вони раптово з’являлися перед кораблями, схопивши його команду зненацька та успішно грабували судно.
Форбан
Якщо всі попередні типи хоч якось взаємодіяли з владою, то форбани (старофранцузьке forbannir – вигнання) були “самі по собі” бандитами.
Вони грабували в морі заради власної наживи, плювали з великої гори на правила та закони.
Активно залучали до своїх команд місцеве населення.
І хоча колоніальна влада обіцяла щедру винагороду тому, хто вкаже на форбана, який займався вербуванням – це практично не мало успіху.
Систематизація морських розбійників більш різноманітна та заплутана. Якщо вам стало цікаво, можна в інтернеті пошукати ще інформацію про буканьєрів та приватирів. Це теж контрабандисти та морські розбійники.
Багато їх було у 16-18 столітті.
Ваша Мілена Апт, Libelle