Види віршів із прикладами

Чим поетичні твори, на думку більшості людей, відрізняються від прозових?

Римою. На питання, що ж це таке, всі дружно відповідають – це коли складно…

У підручниках рима визначається як звуковий повтор наприкінці ритмічної одиниці. Але рима – лише один кит, на якому тримається вірш.

Є інші.

Які бувають вірші

Форми віршів – розповім не про всі, а лише про деякі, яких і так набралося чимало.

 Акрастих (грец. akrostichis – буквально: “країстишіє”)

Вірш, своєрідність якого ґрунтується на графічному прийомі, суть якого полягає в тому, що початкові літери всіх рядків вірша утворюють слово або фразу. Це слово може вказувати на автора чи адресата твору, служити смисловим доповненням до тексту, співвідноситися з ним як загадка та відгадка.

За однією версією, цю форму вірша винайшов сицилійський поет Епіхарм, який жив дуже давно – до нашої ери. Іншою – його виникнення пов’язують з єгипетськими текстами сакрального змісту.

Між іншим, акростих є показником формальної поетичної майстерності.

Як приклад наведу уривок з акростиха Лева Гумільова, присвяченого Ганні Ахматової. Перші літери всіх рядків вірша становлять ім’я “Анна”.

Ангел ліг біля краю небосхилу,
Нахиляючись, дивувався безодням.
Новий світ був темним та беззірковим.
А пекло мовчало. Не чулося ні стогна…

Різновиди акростиха:

1. акростих звернений – зашифровані слова читаються по вертикалі, але у зворотному порядку – знизу вгору; у слов’янських мовах такий прийом називається “сп’ятослів’ям”;

2. мезостих – зашифровані слова складаються із серединних букв кожного рядка;

3. телестих – зашифровані слова складаються з кінцевих літер рядків;

4. лабіринт – зашифровані слова складаються з літер, розкиданих по всьому внутрішньому полю вірша, утворюючи будь-яку лінію, наприклад, діагональ, або геометричну фігуру.

Алфавітний вірш або АБЕЦЕДАРІЙ

Це вірш, у якому початкові літери рядків розташовані в алфавітному порядку. Я не згодна з існуючою думкою, що алфавітний вірш є різновидом акростиха. Ідея одна, безперечно. Але алфавіт – це слово і фраза, освіту яких з допомогою початкових букв рядків вірша є ознакою акростиха. Алфавіт – це стандартний набір символів для певної мови.

Найвідоміший приклад алфавітного вірша – російська Абеткова молитва (Х століття), в якій кожен вислів починається з нового рядка та літери алфавіту. Автором молитви вважають Костянтина Переяславського.

Азъ словом симь молюся Богу
Боже вьсея твари и зиждителю
Видимыимъ и невидимыимъ!
Господа духа посъли живущаго
Да въдъхнетъ въ сьрдце ми слово
Еже будетъ на успехъ вьсемъ …

і так далі до останньої літери.

Анацикл (грец. ana – вперед, проти та cyclos – коло, цикл)

Це вірш, написаний таким чином, що його можна читати як зверху вниз – зліва направо, так і знизу вгору – праворуч наліво. Сенс не губиться. Читають анацикл не за буквами (як у паліндромі), а за словами. Анациклічні вірші – дуже рідкісне явище у поезії.

Білий вірш

Нерифмований вірш. У всьому іншому – розмір, ритм, чергування ударних і ненаголошених закінчень – мало чим відрізняється від римованого. Поява білого вірша пов’язана з бажанням наблизити віршовану мову до розмовної.

Хмара
То не хмара,
а дірява парасоля:
сама змокла,
ще й мене
до нитки намочила.
Бачив я, бачив,
як несе вона
на плечах
малі хмарята.
А від них –
маленькі дощики,
дитячі парасольки,
гороб’ячі калабаньки
і веселки в росі.

І.Калинець, книжка “Дивосвіт”

 Нескінченний вірш

Це вірш із кільцевою структурою, кінець якого переходить у початок. Про попа, його улюбленого собаку, необережне поїдання яким шматка м’яса і, як наслідок, вбивство служителем культу бідної тварини – знають усі.

Нагадаю:

вбив, закопав, на камені написав:

“У попа була собака, 

він її любив,

вона з’їла шматок м’яса,

тому він її вбив.

Вбив, закопав, на камені написав: (і все спочатку)

Буріме (від франц. bouts rimes – “зарифмовані кінці”)

Жартівливі (як правило) вірші на задані рими. У XVII- XVIII століттях їх складання було популярною салонною розвагою. У наш час буріме залишається популярною грою серед усіх любителів віршованого жанру.

 Верлібр (франц. verse libre – вільний вірш)

Вільний, тобто. нерифмований вірш без метра та пропорційності рядків. Цим він відрізняється від білого вірша, в якому теж немає рими, але розмір та ритм присутні. Верлібри характерні для середньовічної літургійної поезії, творчості французьких символістів. У російській поезії теорію верлібру розробляв Арво Метс – поет, який народився в Таллінні, але писав переважно російською мовою.

Арво Метс

Поет стоїть у черзі за вермішеллю.
Тут же і його шанувальниці.
Поетові трохи соромно.
Він стояв на естраді,
немов маленький принц,
який ніколи не їсть.

 Вільний вірш або вільний ямб

Російський нерівностопний вірш із неврегульованим чергуванням рядків різної довжини. Як правило, у ньому відсутні строфи. Це звичайний розмір байок. Хоча… не тільки байок)

Зсуваються усе грізніше чорно сизі хмари…
Стає на всій землі надто душно, темно; тяжко, млосно…
…І тоскно
В мінливім блискавок червонім миготінні 

Аркадій Васильович Казка

Гетерограма або рівнобуквиці

Гетерограма – це гра слів, різних за значенням, але подібних за буквеним складом, тобто. рівних – звідси інша назва цього феномена: “рівнобуквиці”. Вірші, що складаються з гетерограм, – рідкісне, але дуже цікаве явище у поезії.

— І де ж вона?
Іде ж вона?
— І жде вона.
І вже одна.
— І де? — Он, важ,
іде вона ж?
Володимир Книр, вірш «Діалог про неї»

Desiderata

Це поема у прозі про досягнення щастя у житті. Авторське право на неї отримав американський адвокат баварського походження Макс Ерманн (1927). Після смерті Ерманна дуже широко використовується у релігійних богослужіннях.

Логогриф

Це вірш, основу якого становить метаграма (слова з різницею в одну літеру).

Популярні логогрифи-загадки, в яких задумане слово набуває іншого значення, якщо від нього відібрати або до нього додати склад або букву.

Люблять нас усі збирати
після дощика в ліску,
а як букву г відняти,
будем плавати в ставку.
Відповідь: гриби, риби

Монорима (грец. monos – один, rime – вірш)

Вірш, побудований однією римою. Широко поширений у класичній поезії Близького та Середнього Сходу.

Омар Хайям. Рубаї

Важко задуми бога осягнути, старина.
 Немає в цього неба ні верху, ні дна.
 Сядь у затишному кутку і задовольняйся малим:
  Аби сцена була хоч трохи видна!

Приклад старовинного європейського монориму:

Холодіє жар каміна,
Змовкли звуки піаніно,
Відлунала каватина…
Де ж інших небес картина,
Білий лебідь Лоенгріна?

Здається, часу і не гаю,
а не встаю, не встигаю!
Щодня себе перемагаю,
від суєти застерігаю,
і знов до стрічки добігаю,
і знов себе перемагаю,
і не встигати не встигаю,
і ні хвилиночки ж не гаю!
Там тополі у полі, на волі…
(П. Тичина)

Паліндром (грец. palindromos – біжить назад)

Вірш, рядки якого є паліндромами і однаково читаються від початку до кінця і від кінця до початку.

Паліндромони – це коли перевертається кожне речення окремого рядка вірша.

Вони з’явилися у XVII столітті. Тоді їх називали “рачимі віршами”, і вони міцно увійшли в моду того часу. Паліндромони були дуже популярні серед поетів-модерністів, які охоче пускалися у всякі експерименти. 

Сучасні поєти теж використовують цей вид віршів. Як приклад наведу один зі збірки «Віче мечів» Анатолія Мойсієнка, 1999 р. Тут кожний рядок читається як зліва направо, так і зправа наліво.

Щодуху дощ –
Лозу в вузол;
Мов швом –
Межу; в хащах- вужем…
I лопух у полi –
Мов швом.
Жах аж!
Потоп…
I -тиш… Зорi розшитi…
Радощi в хатах… Вiщо дар…
… Довжiнь-тишу рову ворушить нiж вод.

Панторима

Вірш, у якому римуються всі слова. Дуже рідкісне явище.

П’янить сміливий біг,
Овіває білий сніг,
Ріжуть шуми тишу,
Ніжать думи про весну.

Валерій Брюсов

Сонетний твір «Младоязичництво» В. Капуста

Ярило за Ікара ратує?..
Луна перепитала звукоскоком:
Я-ри, ло-за і к А-ра-ра-ту є?..

І це теж уривок із сонету В.Капусти:

“Народжує покору буря днині”
(Народ жує: по кору б – у ряднині!)

 Реверс

Вірш, який можна читати як спочатку (зліва направо), так і з кінця (праворуч наліво), при цьому загальний зміст зберігається, але змінюються черговість викладу та змінюються рими.

 Ропалик (грец. ropalicos – палиця, кийок)

Вірш з поступовим нарощуванням кількості складів. У прикладі нижче в кожному рядку перше слово – односкладове, друге – двоскладове, третє – трискладове, четверте – чотирискладове.

Як рука дитину пригортає,
То дитя звитяжцем виростає

(М. Івасюк).

 Вірш у прозі

Це мініатюрні прозові твори, що нагадують за своїм характером ліричні вірші, але позбавлені віршованої організації мови. В той же час в таких поєзіях є фонетична впорядкованність та відносна регулятивність мовлення.

До творів такого роду належать наприклад “Поеми в прозі” Шарля Бодлера. 

Українські письменники теж писали такі поєзії – М.Коцюбинський “Пам’ять душі”, новела”Сон”; В.Стефаник «Амбіції», «Чарівник»; Гнат Хоткевич Поезія в прозі (збірка) (1902); Марко Черемшинацикл “Листки”

Типовими ознаками віршів у прозі є їх стислість, рудиментарний чи зовсім відсутній сюжет, підвищена виразність оповідального ладу мови та її ритмічність. Таке своєрідне поєднання ознак вірша та прози пояснює оксюморонне найменування цього типу творів.

“Зелена левада вкрилась цвітками, гей дівчина-красавиця. Золоті метелики упиваються медом, а сонечко своїм промінням мов легіник скобоче та цілує леваду. Легкий вітрець перечиться з сонцем, прилягає ід квіточкам та й собі їх цілує.”…

Весна. Марко Черемшина, цикл “Листки”

 Тавтограма (від грец. tauto – те саме)

Вірш, усі слова якого починаються з однієї літери.

Петро Петрович пішов погуляти.
Піймав папугу – поніс продавати.
Просив півтину – подали половину.

Фольклор

Стемніло. Сонце стиха сіло.

Солодким сном сопить село.

Стужа’віли сутінки супокійно.

Сутемряви сурга’ниться сукно.

Самотній соловейко спозарання

співанням серенади стрепенув.

Сплеснуло сяєвом світання,

схід сонця світом сколихнув.

Сповилась спекою світлиця

самого сонця – світодня,

скропила спрагу студени’ця,

сколо’силась суцвіттям спориня’.

Сумують сутінки смарагдом,

спиняють спогади свої,

снять сни сузір’ям, сонцепадом

смиренно – смілі світодні.

Фігурні вірші  приклади

Вірш, рядки якого візуально утворюють будь-яку фігуру чи предмет – зірку, конус, серце, хрест, піраміду, ромб тощо.

 Холостий вірш

Це вірш із незарифмованим рядком серед римованих. Використовується в особливій формі побудови строфи, де можуть римуватися тільки парні або непарні рядки. Незарифмованою може залишатися і один рядок.

Тричі мені являлася любов.
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай.
Іван Франко

Вчора справили весілля,
А сьогодні на похмілля
Ми справляєм перезву.

Що там буде .. не питаю,
А сьогодні погуляю,
Поживу.

Той на спину взяв Горпину,
Той натяг стару ряднину,
Той кожух…

Гей од шлюбу аж до шлюбу
Погуляєм на всю губу,
На весь дух.
Із збірки “Перезва”. Олександр Олесь
(Олександр Кандиба)
1878–1944

 Центон приклади (від лат. cento – одяг або ковдра з клаптиків)

Вірш, складений із “заготовок” – уривків різних віршів одного або кількох авторів.

 Центон, який містить рядки віршів Т.Г. Шевченка.

Мені тридцятий рік минав,
очима я сідниці пас […] Що далі? Кожному – своє.
Хто вгору дивиться, хто вниз,
хто камінь б’є, хто пиво п’є,
у кайф комусь іде стриптиз –
мені однаково, мені
однаково, минають дні,
минають ночі, я на дні…
– Та не однаково мені!

Віктор Неборак.

 Шарада (від франц. charade – бесіда, балаканина)

Вірш-загадка, алегорично описує якесь слово.

ЗАГАДКА

Ой котилось коло,
Коло-покотьоло,
Всіх ласкаво гріло,
Цілий день світило,
А під вечір коло
Дуже натомилось —
Спати покотилось
Ген за видноколо.
(Сонце)
Автор – Григорій Храпач

 Експериментальні вірші (екзотичні вірші)

Оригінальні вірші з нетрадиційними способами римування, побудови строф, чергування рим тощо. До них належать акровірші, панторими, паліндроми, монорими, фігурні вірші, анацикли, нескінченні вірші.

У 1925 р. американський поет Елі Сігел створив поему “Одне питання”, зміст якої виглядає наступним чином:

I. Why?

Такий експериментик нехитрий.

Тут, до речі, неоране поле діяльності.

Прокинувся вранці, протер очі, не знайшов своїх шкарпеток, грізно спитав: “Де?” І одразу зафіксував це риторичне питання на папері. Вигадав назву – “Друге питання”, і вперед – до редакції. Вимагати гонорар.

Але й таким творам вигадали назву. Їх називають нульовими. Але, як на мене, ці нульові пахнуть тарганами. Які у голові.

Ваша Мілена Апт, Libelle